Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4
UKR RUS ENG
АФ "Грамацкий и Партнёры"
Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4

Публикации

Аналитика. Статьи. Комментарии.

«Оціночне судження не є елементом правопорушення» ­– коментар експерта. Юридична газета № 42 від 19.10.2010 року.

Опубликовано 19.10.2010 Александр Коваль

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Недотримання цього обов’язку призводить до порушення такого конституційного права як право на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, захист якого здійснюється судом. Вибір способу захисту порушеного права (розрізняють загальні та спеціальні) належить особі, стосовно якої поширено інформацію. До спеціальних способів захисту, перерахованих у ч. 1 ст. 277 ЦК України, відносять як право на відповідь, так і спростування поширеної недостовірної інформації.

Завданням суду при розгляді справ зазначеної категорії є обов’язкове з’ясування характеру такої інформації – чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (висловлюванням, яке не містить фактичних даних), яке, відповідно до чинного законодавства України, не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості. Про це свідчить і судова практика Європейського суду з прав людини, де зазначається, що оціночне судження є суто суб’єктивним і не може бути доведене в силу самого свого характеру (Lingens v. Austria 1986; Oberschlick v. Austria 1991), а доведення правдивості оціночного судження є неможливим і порушує саму свободу думки (Jerusalem v. Austria 2001). Водночас, досліджуючи оціночне судження, суд допускає можливість втручання у свободу вираження поглядів, зазначаючи, що пропорційність втручання може залежати від того, чи наявна достатня фактична основа для такого судження, оскільки за відсутності такої основи воно може бути надмірним (De Haes and Gijsels v. Belgium 1997).

З положень ст. 277 ЦК України вбачається, що перераховані у ній способи захисту є рівноцінними і їх вибір належить особі, стосовно якої поширено інформацію. Однак, залишається ряд невизначених питань: чи є оціночне судження елементом правопорушення та чи є відмінності між такими способами захисту як спростування поширеної недостовірної інформації та правом на відповідь.

Юридичним складом даного правопорушення є сукупність обставин, а саме: поширення інформації у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної особи; поширення недостовірної інформації (такої, яка не відповідає дійсності); порушення особистого немайнового права особи внаслідок поширення такої інформації. З наведеного вбачається, що оціночне судження не є елементом правопорушення.

Пленум Верховного суду України у постанові від 27.02.2009 р. № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної а юридичної особи” (надалі - Постанова) зазначає, що між спростуванням поширеної недостовірної інформації та правом на відповідь є певні відмінності. Так, при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною. Крім того, спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію. Відтак, зазначені відмінності дають підстави засумніватись, чи є право на відповідь способу захисту порушеного права? Подібні сумніви підкріплюється положеннями Постанови про те, що оціночні судження поширені в ЗМІ, спростуванню не підлягають, а особа, стосовно якої вони поширені, має право на відповідь або на власне тлумачення справи.

Назад

^