Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4
UKR RUS ENG
АФ "Грамацкий и Партнёры"
Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4

Публикации

Аналитика. Статьи. Комментарии.

Дискусія щодо ейджизму (дискримінації на підставі віку) в юридичному бізнесі.

Опубликовано 13.06.2019 Андрей Трембич

1. Чи існує ейджизм в юридичному бізнесі? Якщо так – то в чому він проявляється та які аргументи на користь вікових обмежень кадрів знаходять юридичні компанії?

У юристів специфічні стосунки з часом. Секунди, хвилини, години – це те матеріальне полотно, з якого ми гаптуємо власні послуги та продукти. Мабуть, юристи раніше фізиків осмислили категорію часу в її інтегральному вимірі, як «простір-час» (у нашому випадку – адвокато-години чи доларо-години). Якщо ти вимірюєш граничну корисність людини кількістю billable hours за рік, то звідси зовсім недалеко до ідентифікації людини через час: «ти – це твій професійний стаж/вік». У нас замість молодших офіцерських звань існують евфемізми на кшталт «юрист першого року», «юрист другого року» – і так далі. При цьому слід мати на увазі, що в Україні юрист – відносно молода професія: не так багато років нашому юридичному ринку загалом, плюс щороку в його нестрункі ряди вливається до 15 тисяч випускників.

Коли ми говоримо про якісь вікові деформації, йдеться саме про крайні фланги графіку, що випадають з мейнстріму. Для українського ринку актуальний в основному «верхній ейджизм», коли юрист 45+ може дійсно відчувати труднощі з працевлаштуванням (за сукупністю причин). При цьому всі розуміють, що ці труднощі можуть носити об'єктивний характер, тобто це не усталена усвідомлена політика фірм, не змова ейчарів і рекрутерів, а неупереджено сформований розрив між соціальною роллю людини і посадою, яку йому здатен запропонувати ринок.

Якщо виголосити всі підсвідомі (і частково навіть усвідомлювані) упередження на цю тему до кінця, то картина виглядатиме так: максимум у 22 ти повинен почати; середній partnership track – 7-10 років, тож до 32 років ти маєш стати або партнером, або невдахою. Угору або в сторону. Очевидно, що з таким рівнем міркування 45 років це більше ніж «партнерський» вік. Юрист може бути яскравим і відповідати всім необхідним критеріям (hard skills і soft skills) – але якщо він не претендує на (хоча б) передпартнерську посаду, то парадоксальним чином у нього звужується простір для маневру. Для порівняно однорідної (соціально й культурно) фірми, в якій середній вік юристів 27,5 років, може бути проблематично взяти і розчинити людину, яка на 20 років старша за це «середнє по палаті» значення. Не в тому сенсі, що його буду дискримінувати або аб’юзити (чи навпаки, він буде) – звичайно ні. Але в тому сенсі, що людина – це не об'єкт, не резюме і не костюм з краваткою. У нього є певний культурний бекграунд. І ти не можеш купити на ринку чисті «скіли» без начинки у вигляді цього попереднього персонального досвіду (у всьому його різноманітті) – позитивного й негативного. Велика людина – велика глиба. Вона не може пірнути в колектив, не залишивши на його поверхні концентричних кіл. Наслідки в будь-якому разі будуть; колектив і всі його формальні і особливо неформальні зв'язки зміняться. Юридичний бізнес – це дуже, дуже особистісна історія. І от коли ми говоримо про «ейджизм», то маємо усвідомлювати, що він існує, але існує, по-перше, на макрорівні, на рівні ринку в цілому. Тобто це проблема не однієї фірми і не одного прізвища – справа взагалі не у персоналіях. Винних тут немає – точніше, є, але «все і ніхто». І по-друге, це взагалі не про ставлення до віку, а про ставлення до тих наслідків, які вік зазвичай передбачає.

2. Чи існують вікові обмеження чи упередження у Вашій компанії?

Звичайно, ніхто не скаже, що на його фірмі існують обмеження чи тим більше забобони. Ясно, що у статуті адвокатського об'єднання жодних вікових цензів бути не може. Але коли ми говоримо про такі речі, то слід говорити не так про нормативний рівень, як про практичний: усталена ділова практика й узвичаєння теж стають своєрідною культурною нормою soft law, і це слід ураховувати. Відтак, у певному сенсі, не варто питати у самих керівників фірм про якісь упередження –досить просто відкрити розділ «Юристи» їх корпоративного сайту. Але я хочу сказати таке: обмеження є (невербалізовані, неоформлені) – і це нормально. Ми, люди – стадні тварини, ми потребуємо гомогенного соціокультурного середовища. Партнери юрфірм відтворюють навколо самих себе, і лише одиниці розуміють це. Юриспруденція – вкрай конфліктна професія, що виснажує емоційно та психологічно. Тому в нас такий затребуваний на ринку прообраз «сім'ї» як мета-наративу для юридичної фірми: всім потрібна внутрішня гавань, де тебе приймуть, захистять і зрозуміють. Фірма стає важливою частиною персональної ідентичності. Це дуже неділова, далека від бізнесу філософія, характерна для невеликих фірм, яких у нас переважна більшість. Але на початковому етапі становлення індустріального юридичного бізнесу це нормально і десь неминуче. Так ось, виявляється, що вимога «diversity» (гендерна, расова, національна, релігійна, вікова, яка завгодно ще різноманітність) – це насправді імператив, який може висуватися тільки до безособового бізнесу – і навряд чи до сім'ї (погодьтеся, ніхто не буде вимагати від вас diversity при створенні сім'ї – це виключно ваша особиста справа). Тому чим менша фірма, чим більше вона схожа на сім'ю, тим менше в ній різноманітності, зокрема, вікової. Говорити про якісь упередження (у тому числі ейджизм) можна, як на мене, починаючи від 500 юристів у компанії: тут починає працювати закон великих чисел і проступають, можливо, якісь позастатистичні апріорні установки партнерів. Але якщо, з іншого боку, ви розглядаєте якусь пірамідальну унітарну юридичну фірму, де працює 20 людей віком 23-35 років, то, за великого бажання, м1. Чи існує ейджизм в юридичному бізнесі? Якщо так – то в чому він проявляється та які аргументи на користь вікових обмежень кадрів знаходять юридичні компанії?

У юристів специфічні стосунки з часом. Секунди, хвилини, години – це те матеріальне полотно, з якого ми гаптуємо власні послуги та продукти. Мабуть, юристи раніше фізиків осмислили категорію часу в її інтегральному вимірі, як «простір-час» (у нашому випадку – адвокато-години чи доларо-години). Якщо ти вимірюєш граничну корисність людини кількістю billable hours за рік, то звідси зовсім недалеко до ідентифікаожна, звичайно, діагностувати їм усім колективний ейджизм, – але це такий звичайний (природний) ейджизм, властивий усім нам при виборі близького кола спілкування (друзів, партнерів, супутників життя).

3. На Ваш погляд, чи є сенс у застосуванні вікових обмежень при прийомі на роботу як на юридичні, так і на неюридичні посади в юридичному бізнесі?

Сенсу жодного немає, – але ж не варто шукати логічних резонів у ірраціональних питаннях. Умови задачі не припускають раціоналізації вибору. Люди користуються кліше не тому що вони розумні і обґрунтовані, – а тому що вони резонують з певним внутрішнім естетичним почуттям. Логіка й етика тут ні до чого. Ще раз: ніхто ж ніколи не скаже, що ви не підійшли нам за віком (до цього етапу банально не доходить). Тому в буквальному сенсі й вікових обмежень не існує.

4. Якщо уявити гіпотетичну ситуацію, чи готова була би Ваша компанія взяти на роботу юриста-початківця у віці 40+? Якщо так – то за яких умов.

Питань до віку не буде взагалі. Буде одне питання, що з нього ніби випливає: а чим Ви займалися до 40+? Ну тобто ось буквально, який серіал Ви подивилися, що раптово вирішили стати юристом? Або інша ситуація: закінчили юрфак в 23 – й останні 20 років не працювали? Знову ж таки – чому? Це не риторичне питання. Відповідь цілком можлива, і вона може бути розумною. Наприклад, жінка могла присвятити себе сім'ї та дітям, і вона здатна актуалізувати свої знання та навички. Це ось приклад вичерпного пояснення, відмінного від простого, нічим не підкріпленого інфантильного бажання відвідувати суди й вигравати гучні процеси. Наша гіпотетична здобувачка заслуговує на шанс, чи не так? До чого лукавити, – це буде складно, – хоча б тому, що диплом юриста 20-річної давнини без подальшої практики – це за наших умов дуже спірний актив. Але це не неможливо. У будь-якому випадку, повторюся, тут до віку як такого питань не буде жодних.

Андрей ТРЕМБИЧ

Український юрист, 13.06.2019

Назад

^