Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4
RUS UKR ENG
Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4

Публикации

Аналитика. Статьи. Комментарии.

Коментар до статті «Особливості регулювання «спрощеної процедури банкрутства». Юридична газета № 12 від 23.03.2010 року.

Опубликовано 23.03.2010 Александр Коваль

Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності передбачені ст.ст. 41-53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон). З аналізу ст.ст. 41-53 Закону так і не зрозуміло, чому саме ст. 52 Закону перебуває у згаданому вище розділі Закону, адже такі ознаки як „відсутність боржника”, „інші ознаки, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника” ніяк не свідчать про особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів, оскільки можуть бути притаманні будь-якому суб’єкту підприємницької діяльності-боржнику. Водночас, ця стаття Закону останні п’ять років привертає до себе увагу багатьох фахівців конкурсного провадження з огляду на те, що статистика порушених господарськими судами України проваджень у справах про банкрутство за ст. 52 Закону та припинених проваджень у таких справах ухвалами про затвердження звіту ліквідатора просто вражає. Наразі, про всі інші способи припинення юридичної особи, крім банкрутства відсутнього боржника, ніхто зараз і не заїкається. В чому ж тоді секрет популярності ст. 52 Закону?

Порушивши провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 8 Закону, господарський суд вживає заходів та зобов’язує ініціюючого кредитора та боржника вчинити дії для того, щоб у підготовчому засіданні з’ясувати відповідь на одне із двох питань: боржник є неспроможним чи боржник є банкрутом. Аналіз ст. 52 Закону свідчить про те, що під час банкрутства відсутнього боржника ці питання з’ясовувати не потрібно. Для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника господарському суду достатньо лише з’ясувати наявність хоча б однієї з ознак у боржника, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону. До такого висновку прийшов свого часу Верховний суд, таку позицію зайняв і Вищий господарський суд. І прощавайте усі конкурсні кредитори, законодавець про вас забув, та й господарський суд вашою долею не перейматиметься, призначеному судом ліквідатору ви не відомі. А публікація в офіційному друкованому органі оголошення про визнання відсутнього боржника банкрутом для вас як „сіль на рану”.

І хто б міг подумати, що особливості банкрутства відсутнього боржника виокремляться настільки, що порушуватимуть фундаментальні засади інституту неспроможності як такого?! Для кого тоді положення ст.7 Закону про умови та порядок подання боржником заяви про банкрутство: чи не для тих боржників, хто не дочитав Закон до ст. 52?! Вбачається, що подібні недоліки ст. 52 Закону можна вирішити, відповівши на питання: а чи потрібно взагалі в судовому порядку банкрутувати відсутнього боржника у разі, якщо господарський суд в межах чинної редакції ст. 52 Закону так і не може з’ясувати дійсну неспроможність боржника та не може проконтролювати добросовісність дій як кредитора, так і боржника? Чи не простіше було б виключати ст. 52 Закону з розділу „Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності” та з положень Закону взагалі?!

Назад

^