Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4
UKR RUS ENG
АФ "Грамацкий и Партнёры"
Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4

Публикации

Аналитика. Статьи. Комментарии.

Розширення дії Податкового кодексу. Деловая столица, 21.01.2014

Опубликовано 21.01.2014 Николай Войтович

Поширеною є практика, за якої податкові органи додатково нараховують платнику податків грошові зобов’язання, стверджуючи, що в ланцюгу операцій такого платника наявні підприємства з ознаками фіктивності (наприклад, такі, що не мали не меті здійснювати фінансово-господарську діяльність) або наявні такі підприємства, які не мали ресурсів (можливостей) для здійснення відповідної господарської операції, тобто вважають, що мають місце «безтоварні» операції.

Договори за начебто «безтоварними» операціями без належного обґрунтування визнаються податківцями недійсними, відбувається донарахування грошових зобов’язань, оскільки витрати платника податків за «безтоварними» операціями не пов’язані з його господарською діяльністю, що вимагається Податковим кодексом.

Для визнання договору недійсним Цивільний кодекс встановлює певні правила. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу недійсні правочини (договори є правочинами) можуть бути двох видів – нікчемні та оспорювані.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, то такий правочин є нікчемним; такий правочин не потрібно визнавати недійсним у судовому порядку.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але хтось вважає його недійсним, то такий правочин є оспорюваним і зацікавлена сторона повинна довести його недійсність у судовому порядку.

Зрозуміло, що податківці не бажають додатково визнавати договори недійсними в судовому порядку. Тому в їхніх інтересах визвати договори нікчемними. Але, як уже згадувалося, така нікчемність має бути прямо встановлена в законі.

У зв’язку з цим податківці посилаються на статтю 228 Цивільного кодексу, яка встановлює, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. Ця ж стаття містить уточнення коли правочин є таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, щоб договір вважався нікчемним, необхідно довести порушення публічного порядку, що часто є проблемою для податкових органів (принагідно варто зазначити, що податківці себе особливо і не обтяжують обґрунтуванням наявності порушення публічного порядку, а просто констатують факт, на що суди часто закривають очі).

Як видно, Цивільний кодекс встановлює певні умови, алгоритм визнання договорів недійсними.

Якщо, для прикладу, у Податковий кодекс внести норму на зразок, що «правочин без наміру створення правових наслідків, укладений з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків, є нікчемним», то сьогодні практичне застосування даної норми є сумнівним, адже є спеціальна норма статті 234 Цивільного кодексу, яка встановлює, що такі договори є оспорюваними, а не нікчемними. Але якщо Податковий кодекс поширить свою дію на цивільні правовідносини, то є велика ймовірність, що застосовуватиметься саме норма Податкового кодексу як спеціальна, яка регулює конкретні взаємовідносини. Тобто подібними маніпуляціями з законодавством відкривається й простір для зловживання ним.

Щодо регулювання трудових відносин Податковим кодексом, то тут треба зазначити, що з самого початку існування цього кодексу він зачіпав дану сферу, так як наділив податківців повноваженнями перевіряти дотримання платниками податків трудового законодавства, однак у конкретних, чітко визначених напрямках – дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками. Тобто це ті напрямки, дотримання порядку в яких забезпечує зростання податкових надходжень.

Інші сфери трудового законодавства для податківців менш цікаві. Тому навіть розширивши поле дії Податкового кодексу, малоймовірним є те, що податкове лобі буде намагатися проштовхнути нові правила регулювання трудових відносин, імплементуючи їх в Податковий кодекс.

Таким чином, з огляду на останні події, які, серед іншого ознаменувалися фактичним початком президентської кампанії, основною метою розширення сфери дії Податкового кодексу є створення плацдарму для неможливості реєстрації кандидатом на пост Президента найбільш рейтингового опонента діючого глави держави. І законодавець навіть не переймається, що прийняття закону під конкретну ситуацію потягне зловживання в інших сферах.

Назад

^