Аналитика. Статьи. Комментарии.
Опубликовано 20.04.2016 Андрей Трембич
«КИБОРГИ ИДУТ»
https://www.youtube.com/watch?v=bPqNhpsawF0 (Эпиграф)
Думка про те, що певні юристи виконують настільки рутинну одноманітну роботу, що незабаром їх замінить нескладна комп’ютерна програма, не оригінальна, та від неї віддає неабиякою часткою професійної мізантропії. Схильні до неї професіонали, дивлячись на деяких своїх колег, упевнено скажуть, що роботи не тільки прийшли, але й он сидять за сусіднім столом. Словом, важко не помітити, що про те, що комп’ютери незабаром всіх нас замінять (а потім і поневолять), зазвичай пишуть фахівці, глибоко розчаровані у колегах-юристах і не менш глибоко зачаровані штучним інтелектом.
Одним з таких розчарованих ентузіастів діджитал-руху на юридичному ринку є скандально відомий британський юрист Річард Сасскінд, автор двох бестселерів: «Чи є у юристів майбутнє?» (спойлер: немає) і «Юристи майбутнього» (спойлер: те саме).
Так от, Р. Сасскінд ось уже кілька років наполегливо доводить юридичній спільноті, що право та юридична пратика зазнають у найближчі роки величезних змін, і тому нам з вами незабаром належить, мовляв, злізти зі своїх яхт і пройти змістовну перекваліфікацію. «У майбутньому юристи втратять свою роль в якості центральних фігур в компаніях і корпораціях. У це складно повірити, – пише Річард, – але в певних сферах життя юристи взагалі втратять свій статус».
По-перше, складається стійке враження, що постапокаліптичний світ, який малює для юридичних фахівців у своїх роботах Сасскінд, в Україні наче давно та непомітно настав. Хоча і роботи до нас не дійшли, – як і багато хто з нас не дійшов до яхт. Грубо кажучи, Сасскінд лякає британських юристів тим, що їм незабаром доведеться працювати як в юристам українським. І це одна з причин, чому саме нам «уберизація» нестрашна: вона боїться український ринок ще більше, ніж ми здатні боятися її.
Судіть самі. Найстрашніше, чого нам нібито слід очікувати, – це те, що «в результаті появи нових інформаційних технологій та розвитку Інтернету юристи незабаром зіткнуться з тим, що їх послуги перетворяться на товар, розділений на окремі продуктові категорії, і будуть купуватися клієнтами у тих постачальників, які забезпечать їх найменшу вартість. Замовникам потрібні будуть не пакети послуг, а окремі продукти, які можна буде вибирати, як в інтернет-магазині». Інформаційні технології і комодитизація права (те, що зараз стали називати неблагозвучним словом «уберизація») позбавлять багатьох юристів їх традиційної посередницької функції, і нам доведеться шукати нові способи заробляти на життя. Але чи не цим займається український юридичний бізнес останні сім років? Сьогодні в Україні клієнт може придбати юридичний сервіс гідного рівня практично за будь-якою ціною, – часто сам цю ціну ще й називаючи. Український юрист уже багато років шукає нові способи заробляти на життя. «У майбутньому люди, що стикаються з юридичними проблемами, будуть покладатися на Інтернет як на основне джерело інформації. Вони будуть шукати відкриту інформацію про юридичні ризики», – вважає Сасскінд. Теж мені новина: у нас велика частина потенційних клієнтів покладається не на юристів, а на Google як на основне джерело інформації.
По-друге, слід розрізняти власне комодитизацію (знеособлення) юридичних послуг з їх наданням комп'ютерною програмою. Провісники юридичного апокаліпсису прорікають, що спочатку така програма буде підбирати клієнтам найдешевшого юридичного радника (серед конкурентів з одноманітно високою якістю), а потім і зовсім підмінить собою цього радника, ставши експертною юридичною базою. Але в усіх цих міркуваннях наразі криється одна велика проблема, а саме: на сьогодні немає жодних передумов до створення повноцінної експертної юридичної бази, тим більше – універсальної, яка змогла би худо-бідно замінити експертизу юридичної фірми, не кажучи вже про щось більше.
Коли ентузіасти-першопрохідці говорять про досягнення штучного інтелекту в царині юриспруденції, то найяскравішими прикладами та вінцем цієї еволюції досі наводяться сервіси, що по своїй природі не складніші за калькулятор, – на кшталт клієнтського розділу на корпоративному сайті чи то програми документообігу й обробки тексту (eLawyering, Virtual Law Office (VLO) тощо)1. І навіть це друге покоління новітніх моделей юридичного бізнесу, що тільки набуває поширення зараз, не виходить за межі відносин «людина – людина» («клієнт-юрист»), – нехай і за допомогою програмного забезпечення. Проте ПЗ в цьому разі є не більш ніж засобом встановлення контакту та комунікації клієнта й консультанта, фігура якого все одно непорушна.
Логічно передбачити, що третім поколінням повинні стати моделі «клієнт – комп'ютер», а саме експертні юридичні бази, побудовані на предиктивному кодуванні (Quantitative Legal Prediction) і логічних алгоритмів штучного інтелекту. Але їх немає і в найближчі десятиліття в українській, принаймні, правовій системі не буде. Тобто кіборги, звичайно, йдуть. Але ну дуже повільно. І якщо не перекручувати справжний зміст сучасних досягнень, то про заміну юристів програмним забезпеченням узагалі не йдеться.
По-третє, навіть уберизація (комодитизація, конвейеризація) як така, без експертних баз, загрожує лише великому юридичному ринку зі сталою й розвиненою інфраструктурою (значний платоспроможний попит і розгалужена пропозиція, високі професійні стандарти якості та інструменти корпоративного контролю, істотна частка рутинно-протокольних процедур, логічна передбачуваність юридичних алгоритмів, історична культура споживання юридичних послуг тощо).
За великим рахунком, про певну «уберизацію» можна (до відомої міри умовно) говорити виключно в контексті англо-американської юриспруденції та відповідної правової культури з усіма її особливостями побудови правового судження, величезним ринком юридичних послуг, віковими традиціями та стандартами.
За моїм переконанням, ми можемо делегувати технологіям комунікацію, роботу з текстом, моделювання правового обґрунтування і навіть прийняття деяких рішень (продаючи час від часу все це частину нашої юридичної послуги), але ми не можемо делегувати їм весь комплекс знань і досвіду, всі існуючі зв'язки між фрагментами правової дійсності, які й становлять наш юридичний інтелект, психологію, інтуїцію, розуміння клієнта та його потреб. Різні е-платформи допомагають ЮФ персоналізувати сервіс, створити ілюзію винятковості для клієнта та власної «просунутості», спростити деякі формальні рутинні аспекти роботи, але вони не замінюють собою самих юристів.
1 Наприклад, eLawyering, що стало з власного імені ім'ям загальним, передбачає не відчуження юридичної практики від адвокатів, а лише впровадження досягнень другого покоління для поліпшення комунікації ЮФ з клієнтами (створюється захищений розділ корпоративного сайту з персональними кабінетами, де клієнт може завантажувати і зберігати документи, давати доручення, управляти проектами, спілкуватися з кількома консультантами, бронювати онлайн-конференції і т. д.).