Analytics. Articles. Comments
Published 10.06.2012 Andrii Trembich
Дехто вважає, що футбол – це справа життя та смерті.
Дурниці. Футбол набагато, набагато важливіше.
Білл Шенклі
Не треба бути восьминогом Паулем (чи вітчизняним хряком-віщуном Фунтіком), аби напророчити, що для приймаючих країн EURO2012 обернеться збитками. Багато об’єктів споруджувалося з нуля, і цим ми принципово відрізняємося від Німеччини (2006) або ж Австрії зі Швейцарією (2008). У цьому сенсі складний досвід Південної Африки (2010) нам набагато ближче – і за часом, і економічно (боюся сказати – і ментально).
Попри масштаби проекту, вплив ЄВРО на бізнес залишився у межах статистичної похибки – завдяки чудовому інституту закупівлі в одного учасника, що перетворив підготовку до футбольного чемпіонату в суто український чемпіонат з корупції: підкат, відкат, гра рукою. Євротурнір довірили країні, в якій держава грає з підприємництвом по далеких від футбольних принципах: DISRESPECT та UNFAIR PLAY.
Зрештою, почалося переосмислення інститутів спортивного права, яке підспудно перетворилося на сучасний аналог середньовічного канонічного права. FIFA та UEFA (неприбуткові організації з багатомільярдним прибутком) не визнають «світського» над собою суверенітету, мають свій Суд і свій Статут, болісно реагуючи на будь-які спроби держав утручатися в їхні внутрішні справи. Як це співвідноситься з чинним публічним правопорядком – тема чи не дисертабельна.
Менше з тим, героїчно готуючись до свята, ми отримали головне – передчуття щастя, яке, як відомо, саме щастя і є. Втомлений від щоденної боротьби за хліб народ вимагає дешевих видовищ, і єврочемпіонат, що давно припинив бути заходом суто спортивним, ці видовища приязно нам дарує. По європейських цінах.