Contacts:
Phone: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Address:
Ukraine, 01001, Kyiv,
16 Mykhailivska Street
floors 2-4
UKR RUS ENG
Gramatskiy and Partners LF
Contacts:
Phone: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Address:
Ukraine, 01001, Kyiv,
16 Mykhailivska Street
floors 2-4

Publications

Analytics. Articles. Comments

Коментар до статті «Плагіат як явище суспільного буття». Юридична газета № 20 від 17.05.2011 року.

Published 17.05.2011 Oleksandr Koval

Андрій ТРЕМБІЧ

Не боячись наразитися на звинувачення у нігілізмі, ми украй скептично та холодно ставимось до чинної моделі авторського права. Більше того, дозволимо собі обережно зауважити, що плагіат, про який ідеться у статті у винятково різкому тоні, заслуговує на певну апологетику.

Роздуми про плагіат як «гріхопадіння автора», що спираються на класичну пропрієтарну концепцію («плагіат – крадіжка»), у ХХІ столітті не можуть бути настільки безспірними та навіть аксіоматичними, якими вони були за доби модерну. Чимдалі стає очевидніше, що існуючий ілюзорно непохитний каркас копірайта найближчим часом буде переглянутий як такий, що не відповідає соціальним, економічним і технічним реаліям.

Річ у тім, що внаслідок сумнівного «прагнення втиснути порівняно новий інститут в освячені традицією схеми» поняття т. зв. «інтелектуальної власності» одвічно містить у собі внутрішнє нерозв’язне протиріччя: ототожнення права автора на результат творчої діяльності з правом власності особи, яка створила матеріальний об’єкт. Такий псевдоречовий тягар «інтелектуального власника» істотно обтяжив вільний обмін культурною інформацією, що виглядає особливо мляво в епоху Інтернету й кіберцивілізації, перешкоджаючи, зокрема, створенню глобального музичного, книжкового та фото-архіву. Прискорення цифрової комунікації нагально вимагає більш гнучкого регулятора відносин між учасниками цього процесу порівняно зі старим добрим залізобетонним ©, «all rights reserved». Серед версій копірайт-моделей «some rights reserved» усе більшої популярності набуває родина ліцензій Creative Commons, які дають створювачам контента можливість вибору обсягу прав, якими вони мають намір поділитися. Схожі моделі закладені в давно очікувані проекти реформування міжнародного авторського та патентного права. Цікаво, що локомотивами перегляду діючих міжнародних стандартів у цій сфері давно вважаються скандинавські країни, традиційно більш ліберальні в царині гуманітарної політики – аж до самої шведської концепції «культурного права для всіх», за якою всі оприлюднені твори мають вважатися суспільним надбанням і вільно й безкоштовно використовуватися всіма та кожним. Це об’єктивне веління, якщо хочете, – дух часу.

Проте лібералізація авторських ліцензій (навіть узаконення безкоштовного некомерційного використання контента), не усуває головної вади сучасного авторського права, а саме: старанно консервовану ідею про невідокремлювану єдність суб’єкта та об’єкта, Автора та Твору (саме звідси й випливає поняття про плагіат). Але ми живемо в епоху, коли вказана єдність знята новим культурним простором: Інтернет знищив п’ятисотрічну тиранію друкарського верстату; цифровий твір не відгороджений тепер від читача, глядача, слухача, які стають повноправними співавторами первинного творця твору. Таким чином, Інтернет усуває як зовнішню цензуру редактора та видавця, так і внутрішню цензуру автора, комерційне й ідеологічне управління творчістю, залежної від накладу, цензури та прибутку. В сучасній текстології та семіотиці це явище набуло назви «смерть автора». Ми всі мимоволі цитуємо один одного; все вже сказано й написано до нас. Саме тому попереднє зашкарубле розуміння плагіату в майбутньому нежиттєздатне: без плагіату нині неможливий жоден акт творчості. За влучним виразом У. Еко «кожна книга говорить тільки про інші книги та складається лише з інших книг». Йому ж належить думка, що всі сюжети й теми світового мистецтва настільки вичерпані, що будь-який сучасний твір неминуче є пародією, парафразом певного твору в минулому.

Ідеї нікому не належать; тому, наприклад, ми в даному коментарі, хоч і не оригінальні у власних судженнях, проте не можемо вважатись плагіаторами щодо тих, хто висловився у схожому та навіть тотожному дусі раніше, рівно як не можемо посягати на заборону всім іншим використовувати зміст і форму цих ідей після нас.

Подвійне ставлення до проблеми плагіату викликане також і тим, що психологічні її засади закладені глибоко в людській природі. Маленька дитина у процесі свого розвитку підсвідомо засвоює певні конструкти поведінки через копіювання (наслідування) своїх батьків, соціальних груп, суспільства в цілому. Лише в такий спосіб формується її світогляд. Плагіат як явище суспільного буття закладений в саму основу соціалізації особи, відтворення індивідом власної ідентичності. Плагіат у нашій плоті та крові. Ergo, нарочита криміналізація плагіату тхне лицемірством.

Цим коментарем не розкрити глибокої методологічної суперечності у фундаменті діючої системи захисту прав автора на твори. За мету ми, скоріше, вбачали полемізацію цієї теми через постановку самих питань – аби у читача не склалось хибного враження у відсутності таких.

Back

^