Analytics. Articles. Comments
Published 08.04.2013 Mykola Voytovich
Надсилання запитів про надання інформації та її документального підтвердження (а по суті – про надання документів) є одним з найпростіших та найбільш поширених способів доступу податківців до даних, що знаходяться у володінні платника податків.
Як правило, запит переслідує одну з таких цілей (чи одразу обидві): власне, доступ до документів платника податків або створення формальної підстави для проведення документальної позапланової перевірки шляхом складання запиту таким чином, що його неможливо чи недоцільно задовольняти.
При цьому, податківці особливо не переймаються законодавчим обґрунтуванням своїх вимог, а масово тиражують стандартні шаблони запиту, змінюючи лише найменування потрібного адресата та приблизний перелік необхідних документів. Не даремно серед юристів вони отримали назву «спам-запити».
Втім, парадоксальним виглядає те, що в більшості випадків податківцям і не потрібно обґрунтовувати запит. Як показує практика, їм достатньо вжити кілька грізних слів, основна мета яких сполошити платника податків, породити паніку, що є хорошим мотивуванням для задоволення вимог запиту. І, наприклад, вжиття в одному реченні словосполучень «порушення податкового законодавства» і «кримінальна відповідальність» забезпечує податківцям доступ до необхідних документів платника податків, а якщо вони ще й виділені жирним курсивом з підкресленням – платник власними силами доставить документи за потрібною адресою. Це в першу чергу стосується платників податків, які вважають, що супроводження їх діяльності кваліфікованою юридичною допомогою є необов’язковим.
Такий стан речей ніяким чином не спонукає податкові органи дотримуватися формальних вимог податкового законодавства, у тому числі щодо обґрунтованості запитів. Допоки платниками податків бездумно задовольнятимуться безпідставні запити, доти не просто продовжуватиметься, а ставатиме більш масовою практика тиражування спам-запитів.
Тому вкрай важливо в кожному конкретному випадку уважно вивчати запит, аналізувати наведені в ньому підстави, порівнювати їх з нормами законодавства, тобто діяти за алгоритмом, який доступно описаний не одним юристом-практиком. Виявивши порушення вимог законодавства, необхідно вказати на це у відповіді на запит, зауваживши, що вимоги будуть задоволені, якщо відповідатимуть законодавчим нормам.
Більше того, не потрібно соромитися кожного разу нагадувати про існування і необхідність виконання такої незручної для державних органів та їх посадовців частини 2 статті 19 Конституції України.