Analytics. Articles. Comments
Published 06.06.2012 Mykola Voytovich
Законопроектом встановлюється правило, за яким на платника податку – власника квартири, загальна площа якої перевищує 200 кв. м., покладається обов’язок самостійно обчислювати розмір податку, подавати річну податкову декларацію, в якій відображається такий податок, та сплачувати податок до бюджету. Таке правило поширюється як на платників податків – фізичних осіб, так і платників податків – юридичних осіб.
Стосовно юридичних осіб, то податковим органам легше контролювати виконання їх обов’язку зі сплати податку на майно в силу простішого доступу до фінансово-бухгалтерських документів юридичної особи, в яких відображається наявність відповідної нерухомості.
Здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податку фізичною особою являється дещо складнішим. Справа в тому, що сьогодні лише органи БТІ володіють інформацією про наявність в особи права власності на житлову нерухомість, так як реєструють такі права. Податкові органи доступу до такої інформації не мають.
У той же час, законодавством передбачені певні засоби, за допомогою яких податківці можуть уточнити чи перевірити необхідну їм інформацію.
Звичайно, податкові органи не будуть вимагати від органів БТІ розкрити усю наявну інформацію про усі випадки реєстрації права власності на житло, оскільки, по-перше, у них відсутні такі повноваження, а по-друге, це паралізувало б роботу як БТІ, так і самої податкової.
У той же час, якщо податківці запідозрять особу у неналежному виконанні своїх обов’язків по обчисленні, декларуванні чи сплаті податку на майно, вони можуть зробити запит про надання необхідної інформації як самій особі, так і безпосередньо органові БТІ. Малоймовірно, що органи БТІ будуть заглиблюватися в аналіз підстав для надання інформації на запит чи безпосередньо досліджувати запит на його відповідність нормам Податкового кодексу, а без зайвої метушні нададуть податковому органу запитувану інформацію. Принаймні, на такі висновки наштовхує наявна сьогодні практика взаємодії цих двох суб’єктів.
Інформація про наявну в особи житлову нерухомість відкривається для податкових органів також під час здійснення операцій з відчуження (а в деяких випадках і передання в користування) такої нерухомості, коли виникає обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб, сплата якого забезпечується нотаріусом або податковим агентом.
І лише після отримання податковим органом інформації про наявність в особи житлової нерухомості, що є об’єктом оподаткування податком на майно, він може перевірити правильність та своєчасність обчислення, декларування та сплати податку.
Якщо податківці встановлять факт неподання чи несвоєчасного подання особою податкової декларації з податку на майно, таку особу може бути притягнуто до відповідальності за статтею 120 Податкового кодексу та накладено не неї штраф в розмірі 170 гривень за кожний факт неподання чи несвоєчасного подання податкової декларації.
У випадку виявлення фактів несплати чи несвоєчасної сплати особою податку на майно, податковий орган самостійно нараховує податкове зобов’язання та штрафні санкції, а в необхідних випадках здійснює заходи для стягнення податкового боргу.