Analytics. Articles. Comments
Published 02.01.2012
Ситуацію з прийняттям першого з вищенаведених законодавчих актів, що набув чинності з 1 січня 2011 року, можна охарактеризувати прислів’ям, що російською мовою звучить як «заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибет», — приєднуючись до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, українська влада так показала своє прагнення до Європи, що при прийнятті Закону України «Про захист персональних даних», який мав би бути логічним продовженням названої Конвенції, вирішила, що першим кроком у захисті персональних даних має бути не детальне законодавче та підзаконне закріплення нормативного режиму існування та розповсюдження інформації про особу, а встановлення обов’язку невизначеного кола осіб, що володіють сумнівно визначеною базою даних, зареєструватися в спеціально створеному державному органі. А зазначений орган, продовжуючи існуючу практику здійснення владних повноважень органами державної влади, виступив з офіційною позицією, що всі юридичні особи мають бази персональних даних, а тому зобов’язані зареєструватися.
Вочевидь, схвалюючи таку практику та бажаючи продемонструвати Європі, що ми не просто «дураки» з прислів’я, а ще й дуже наполегливі в своїх діях, українська влада, замість виправлення помилок у Законі України «Про захист персональних даних» в частині визначення основних понять, встановлення строків для первинної реєстрації баз персональних даних (якщо вже ми не можемо захищати не зареєстроване) та усунення інших відвертих «ляпів», забезпечує прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних», яким встановлює суттєву відповідальність за порушення раніше прийнятого, м’яко кажучи недосконалого, закону. Далі все досить просто — проведення піар-компанії серед бухгалтерів із жахами про застосування надзвичайних санкцій, величезна черга переляканих підприємців та реклама «юридичних» послуг з реєстрації баз персональних даних. На жаль, надія на те, що суди встановлять належну правозастосовчу практику стосовно виконання норм Закону України «Про захист баз персональних даних» майже утопічна, але все ж таки вона є, а, враховуючи суми встановлених штрафів, можна сподіватися на масовість спроб із спонукання судів до такого встановлення.