Analytics. Articles. Comments
Published 06.04.2016 Andrii Trembich
Усі позиції, представлені у «прейскуранті» балів, являють нам соціально бажані дії, які НААУ очікує від адвокатів (від наповнення центрів підвищення кваліфікації адвокатів до оформлення передплати на профільні видання), та які, як можна припустити, за інших обставин адвокати здійснювали б неохоче. І чинний інститут контролю підвищення кваліфікації був єдиним засобом змусити адвокатське співтовариство в цьому (бажаному) напрямі заметушися.
Отримання тим чи іншим адвокатом необхідної кількості балів за три роки може свідчити виключно про наявність стійких навичок збирання балів, і ні про що більше. Ну, і про завзятість і наполегливість, звичайно, – що (побічно) компліментарно говорить про кваліфікації певного адвоката.
Заходи, за які нараховуються бали в рамках програми підвищення кваліфікації, цю кваліфікацію ніяк не підвищують, а в окремих випадках ще і знижують. За великим рахунком, жодного статистично значущого зв'язку між цими заходами та підвищенням кваліфікації їх учасників я не помітив. Ні, потрібно брати участь у конференціях і форумах, публікувати наукові статті у пресі тощо, – але все це, будемо відверті, до підвищення кваліфікації жодного відношення не має.
І взагалі, – не повинно бути нормативно встановленого обов'язку підвищувати кваліфікацію: її потрібно не підвищувати, а підтримувати. Підвищення кваліфікації (буквально) – це зростання кваліфікаційного рівня юриста. Але якщо ти досяг освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста/магістра, склав іспит і допущений до адвокатської практики в Україні, то куди вже далі підвищувати кваліфікацію? Не може, звичайно йтися про обов'язок здобувати вчені ступені. Ми живемо в бурхливий час становлення вітчизняної правової системи, і кожен адвокат має підтримувати кваліфікацію, тобто відповідати своєму (одного разу підтвердженому свідоцтвом) кваліфікаційному рівню: володіти актуальним законодавством, судовою і правозастосовчою практикою. Й ось саме це можна і потрібно перевіряти, – і не тільки в адвокатів. Я б увів, замість колекціонування балів, єдину та всезагальну періодичну атестацію адвокатів, нотаріусів, суддів і прокурорів – тестування раз на три роки. Програма для цих професій може відрізнятися, але проводити її має одна незалежна установу за принципом зовнішнього оцінювання, а результати повинні публікуватись у відкритому доступі. І ось уже тих, хто не пройшов атестацію, необхідно тимчасово відстороняти від практики – з направленням на курси підвищення їх (виявленої низької) кваліфікації.