Analytics. Articles. Comments
Published 10.04.2015 Andrii Trembich
http://bankruptcy-ua.com/articles/441
Питання:
1) Як Ви вважаєте, чи дійсно ця ініціатива допоможе створити прозорість при продажу майна боржника, надасть можливість неплатоспроможним боржникам отримувати позики та сприятиме оздоровленню фінансово-господарського становища боржника?
2) Деякі юристи вже заявили, що цей проект закону має багато корупційних складових. Чи погоджуєтесь ви с цією оцінкою? Якщо так, які стати закону, на вашу думку, можуть дати карт-бланш корупціонерам? Чому?
3) Як ви в цілому оцінюєте цю ініціативу Мінюсту: які її позитивні моменти? Які негативні? Аргументуйте свою відповідь.
Горезвісний рейтинг Doing Business - це карма наших законодавців та урядовців з часів президентства Ющенка: дід бив-бив - не розбив, баба била-била - не розбила. Звертає увагу сама зацикленість та акцентуація на цьому рейтингу. Вся державна політика, вся економічна стратегія має своєю метою не спрощення ведення бізнесу в Україні (як таке), а підвищення країни в рейтингу (відчуйте різницю). Якщо є шанс зібрати рейтингові бали «по дрібниці», особливо нічого не змінюючи, – злегка підфарбувати фасад, не проводячи капітального ремонту, прийняти голосні закони, не змінюючи самого ставлення держави до бізнесу, – то чому б і ні?
Танцюй так, ніби тебе ніхто не бачить; роби реформи так, ніби ніякого рейтингу немає: не потрібно ставити метою сподобатися рейтинговому агентству - потрібно домагатися мети сподобатися вітчизняному бізнесу й іноземним інвесторам. Чому немає генерального плану системних законодавчих спрощень підприємництва? Чому кожен раз береться під мікроскоп якась одна дріб’язкова проблема чи їх випадковий набір і мляво, несміливо, точково починає вирішуватися? Кому потрібна ця мікрохірургія, коли цілі адміністративні та контрольно-наглядові інституції повинні безжально знищуватись? У результаті через ці мікро-реформи дискредитується сама ідея глобального спрощення бізнесу в Україні.
Законопроект щодо окремих правових аспектів поліпшення позицій України у рейтингу Doing Business являє собою компіляцію абсолютно різних по своїй суті і спрямованості змін до мало пов'язаних між собою правових інститутів. Більше того, пропоновані зміни мають різний ступінь опрацьованості, якості юридичної техніки, актуальності та й просто необхідності для бізнесу в нинішніх умовах, – а тому ці зміни й повинні аналізуватися окремо.
Здебільшого нас, зрозуміло, цікавлять пропозиції Кабміну до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Показово, що негативний висновок Головного науково-експертного управління у критиці законопроекту жодним словом не згадує зміни до цього Закону: новел у цій сфері законопроект передбачає не надто багато, всі вони давно очікуються бізнес-спільнотою та здебільшого є прийнятними. Навіщо тільки поєднувати їх у «пакет спрощень» з одіозними змінами господарського судочинства та виконавчого провадження – незрозуміло.
Насправді, в тому, що стосується інституту неплатоспроможності та банкрутства, це більшою мірою законопроект про посилення прав кредиторів та інвесторів. Так, уніфіковано поняття значного правочину (предметом якого є майно, що становить 10 і більше відсотків балансової вартості активів боржника на день вчинення правочину) та введено заборону укладати значні правочини без згоди комітету або зборів кредиторів; передбачено нарешті створення веб-порталу з питань банкрутства із спрощеним доступом учасників провадження до інформації про боржника, який був потребою не сьогоднішнього, а позавчорашнього дня; усунуто прогалину щодо повноважень зборів кредиторів до обрання комітету (збори виконуватимуть повноваження комітету до його обрання); визначено обов’язок арбітражного керуючого забезпечити розкриття досить детальної номенклатури відомостей щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), а також забезпечити оновлення такої інформації не рідше, ніж один раз на місяць; прямо встановлено спосіб санаційного інвестування шляхом одержання позик (кредитів) для фінансування поточних витрат боржника та/або оздоровлення фінансово-господарського становища боржника (і це має бути окремий спосіб санації, затверджений планом санації. До цього ми стикалися з випадками, коли знаходився інвестор, укладав з боржником договір фінансової допомоги з відкладальною обставиною (затвердження плану санації судом), але суд відмовлявся затверджувати такий план до моменту отримання коштів на рахунок боржника: вранці гроші – ввечері план санації, – і це був глухий кут); скасовується мінімальний стаж досвіду у три роки для організатора торгів (до цього виникала колізія з щойно запровадженим інститутом електронних торгів, трирічного досвіду проведення яких не мав ніхто).
Передбачається встановити норму, що якщо шестимісячний строк чинності звіту про оцінку майна сплив після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка цього майна не проводиться. Навряд чи це відповідає всебічному задоволенню інтересів як стягувача, так і боржника, оскільки ціна на майно за 6 місяців як за достатньо тривалий період часу може суттєво змінитися. Крім того, процедура проведення електронних торгів з реалізації майна, на яке звернено стягнення (ст. 62 Закону "Про виконавче провадження") має бути визначена істотно детальніше.
Відомо, що основними проблемами ринку продажу майна боржників є монополізація, відсутність прозорості та корупція. Варто відзначити, що у сфері банкрутства законопроект № 2382, хоча й не створює багато нових корупційних ризиків, але й не нівелює старих, більш нагальних.