Analytics. Articles. Comments
Published 02.04.2012 Andrii Trembich
1. До яких тенденцій, на Вашу думку, більше схильний вітчизняний юридичний ринок: до злиття та поглинання юрфірм чи до їх «дроблення» (виходу партнерів та відкриття ними власних компаній)? Які причини цього явища?Вітчизняний ринок юридичних послуг не виявляє жодних тенденцій щодо реструктуризації – ані до злиття, ані до дроблення. Обидва явища, будучи, звичайно, представленими на нашому ринку, не складають, однак, масових величин, які б дозволяли впевнено говорити про тенденційність або переважання одного з них. Український ринок, перебуваючи на етапі свого первинного становлення, схильний більшою мірою до поступового наростаючого розвитку, без очевидних перекосів у бік (не те, що тотального, але хоча б статистично значимого) укрупнення чи то подрібнення українських фірм: прояви цих різноспрямованих процесів, відверто кажучи, залишаються одиничними, у межах статистичної похибки. Тож, усі сезонно-експертні чутки про «поглиблення закономірності щодо злиття» на юридичному ринку (які дивним чином інколи співпадають із спорідненими коментарями фахівців про «поглиблення закономірності щодо поділу») є нічим іншим, ніж переспівом аналітичних оглядів The Lawyer, Legal Week чи навіть Wall Street Journal на вічну тему: «дивіться, ми теж у тренді». Насправді ж, ми не просто «не у тренді» – ми й не повинні зараз у ньому бути!
Мотиви реально здійснених злиттів вітчизняних юридичних фірм рідко коли лежать в економічній площині: не ринок кличе їх до єднання, не синергія, не диверсифікація практик. Про горизонтальну інтеграцію у нас доводиться чути лише в одному випадку – коли міцна «судова» фірма-бутік приєднується до системної адвокатської компанії з розвиненим галузевим портфелем практик. В інших випадках розрахунки на синергію себе, як правило, не виправдовують; об’єднання великих юридичних офісів із тотожними практиками взагалі важко пояснити інакше, ніж мотивами транскордонної експансії: в цьому разі (особливо на падаючому ринку) керуючим партнерам набагато легше продемонструвати зростання саме на нових зовнішніх ринках, уникаючи зайвої «культурно-правової адаптації» та традиційних проблем стартапів.
2. Наскільки стан справ в Україні (у цій сфері) відповідає тенденціям, що спостерігаються у світі? Адже в США та Європі юридичний ринок з 2008-го року, у період загальної фінансової нестабільності у світі, почав активно змінюватися за рахунок злиття та поглинання? Чи зберігається така тенденція у світі й нині? Які світові фактори зумовлюють нинішній етап розвитку юридичного бізнесу у світі?
Дійсно, із закордонних інформаційних агентств ми все частіше стали дізнаватись про істотні об’єднавчі процеси на юридичних ринках, та навіть радше казати – на загальному міжнародному юридичному ринку (до речі, це також свідчить скоріше про тенденцію «писати про злиття», ніж про сам ринковий тренд як такий), позаяк цей ринок досяг того ступеню глобалізації, коли почав відтворювати себе як типова соціальна мережа. Ця нова мережева культура піддала демонтажу громіздкі конструкції класичного юридичного ринку, і тепер продає їх по частинах, де юридичні фірми – лише пікселі в тотальному слайд-шоу. Західні адвокатські фірми, особливо в «пананглоамериканському союзі», переживши досить щільну конкуренцію, почали «розгортання юрисдикцій», об’єднуючись у великі мережі. Цей процес є необоротним: ще кілька років тому доводилося чути про активізацію M&A трансакцій на внутрішньоамериканському ринку – фірми виходили на ринки інших штатів, відкривали все нові й нові офіси; тепер цей процес «виплеснувся» назовні, ставши наразі ледве не таким собі англосаксонським явищем – з тенденцією ймовірного охоплення в подальшому й континентального ринку. Особливо враховуючи, що цей дивний рух підкрався до Європи і з Заходу, і зі Сходу: далекосхідні юридичні фірми почали зустрічний процес поглинань, вибудовуючи (і частково, варто сказати, вже здійснюючи) амбітні плани виходу у європейські юрисдикції.