Контакти:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адреса:
Україна, 01001, Київ,
вул. Михайлівська, 16,
2-4 поверхи
UKR RUS ENG
АФ "Грамацький і Партнери"
Контакти:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адреса:
Україна, 01001, Київ,
вул. Михайлівська, 16,
2-4 поверхи

Публікації

Аналітика. Статті. Коментарі.

Фіктивні нікчеми

Опубліковано 20.05.2017 Олександр Коваль

За останній рік судова практика розгляду справ з приводу вчинення суб’єктами господарювання безтоварних операцій кардинально не змінилась. Положення роз’яснювальних листів Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» про безтоварність господарських операцій та їх фіктивність, фіктивне підприємництво податківцями, свого часу, були сприйняті по-своєму. Адаптовані положення листів Вищого адміністративного суду України в актах податкових перевірок доповнились висновками контролюючих органів про те, що й договори, якими формалізовані безтоварні операції, також є фіктивними. І доводити це податківці вирішили за допомогою «податкових доктрин». З того часу сучасні цивілісти–доктринальники спантеличені. І є від чого.

Багаторічна доктринальна цивілістична полеміка про правову природу фіктивного (мнимого) договору – фіктивний (мнимий) договір недійсний у зв’язку з 1) вадою змісту (О.С. Іоффе, І.В. Матвєєв), 2) вадою волі, внаслідок неспівпадіння волі і волевиявлення (Ф.С. Хейфєц), – і досі актуальна. Сучасне нормативне регулювання фіктивного правочину свідчить про те, що фіктивний правочин відноситься до числа оспорюваного, визнається судом недійсним через ваду волі. Так, відповідно до частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. З дефініції фіктивного правочину зрозуміло, що волевиявлення сторін вчинити правочин реалізоване, проте воля сторін правочину не передбачає його виконання. У постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанові Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», судовій практиці ВСУ (постанова ВСУ від 19 жовтня 2016 року, справа № 6-1873цс16) відображено єдиний узгоджений підхід до кваліфікації фіктивного договору. Такий правочин визнається судом недійсним як такий, який вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків. ВСУ зазначено, що суди повинні встановити наявність умислу (на невиконання) в усіх сторін фіктивного правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно і є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання за ним правових наслідків. Цілком слушно судами відмічено, якщо на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Як відомо, найчастіше у т. зв. безтоварних операціях одна сторона повністю виконує умови договору – покупець/замовник перераховує кошти іншій стороні у повному обсязі (адже мета такої операції не лише в отриманні безпідставної податкової вигоди, а й у конвертації коштів). А в такому випадку договір не може визнаватись фіктивним, оскільки він виконаний однією стороною. І невиконання такого договору іншою стороною, внаслідок відсутності бажання або можливостей (про що детально описано ДПА у «податкових доктринах»), закономірно викликає у сторін договору обурення щодо визнання податківцями (в актах перевірки) його фіктивним: по-перше, лише суд визнає договір фіктивним; по-друге, підстави для визнання договору, виконаного однією стороною, фіктивним відсутні.

Сам підхід податківців до визнання договору фіктивним через призму «податкових доктрин» (які, в основному, спонукають до необхідності дослідження можливості виконання суб’єктом господарювання договору та оцінки досягнутого таким виконанням економічного ефекту) вбачається помилковим. Адже «податкові доктрини» не дають можливості встановити відповідність волевиявлення сторін їхній внутрішній волі. Натомість, їх застосування у сукупності дозволяє встановити безтоварність операцій, протиправність дій сторін договору (отримання неправомірної податкової вимоги та/або конвертація коштів) та дійти висновку про суперечність укладеного сторонами договору чинному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За таких обставин мова йде про правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (спрямований на незаконне заволодіння майном держави/територіальної громади), який, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним (через ваду змісту).

 

Олександр Коваль
Адвокат, керівник департаменту АФ «Грамацький і партнери»

Назад

^