Аналітика. Статті. Коментарі.
Опубліковано 05.10.2012 Олександр Коваль
Передкризові та кризові стадії економічного розвитку традиційно впливають на перерозподіл сфер і практик юридичної діяльності — здебільшого на користь конфліктних її напрямів: судової практики, банкрутства тощо. Ледь не кожен великий корпоративний клієнт має у власному портфелі доручень мінімум один подібний проект (банкрутство), не говорячи вже про те, що судяться всі і з усіма.
Досить важко вести статистичне спостереження дійсних валових обсягів спеціалізацій і практик юридичної фірми. Проте на рівні суб’єктивного сприйняття можна виокремити певні тенденції (тренди): відбувається внутрішній перерозподіл між приватно- та публічно-правовими практиками, що пов’язано із соціально-політичними зрушеннями останніх років у суспільстві й економіці; основним постачальником проектів поступово стає держава в різних її проявах, ніж, власне, клієнтський бізнес. При цьому кількість супроводжуваних юридичними фірмами справ з оскарження рішень органів ДПС та кримінальних справ, порушених за результатами проведених податкових перевірок, уже не вражає, радше сприймається за норму.
Тенденційно скорочується практика іноземного інвестування, звужуються обсяг і зміст однойменних проектів. Натомість адміністративні (публічно-правові) практики набирають ваги: податкова, кримінально-правова, державно-приватного партнерства, відповідні галузеві інфраструктурні проекти, адміністративні процедури. Ці прояви стали настільки яскраво виражені, що зумовили виникнення метаюридичних та навколоюридичних практик, пов’язаних з публічним правом, наприклад лобіювання, GR. А власне відносини з державними органами ускладнилися: посилився фіскальний тиск, кримінальні переслідування, розвиваються адміністративні процедури, постійно виникають нові, що доводиться освоювати юридичним радникам. І хоча обсяги роботи внаслідок такого перерозподілу залишилися незмінними (а подекуди й збільшилися), юридичні фірми не надто радіють подібним змінам, бо адміністративні, публічно-правові галузі, що виявляють тенденції до зростання, мають украй обмежену доходність, позаяк більшість відповідних проектів є некомерційними, тобто позбавленими підприємницької, інвестиційної засади, і це обмежує адвокатські компанії, які вимушені допомагати підприємництву не стільки заробляти, скільки захищатися від держави (збитків, репресій, контрольно-наглядового тиску тощо).
Нинішній стан політичної й економічної кризи в Україні остаточно дискредитував інститут публічної влади та вкрай загострив уже давно існуючу жорстку поляризацію у суспільстві. Відсутність реальних ринкових конкурентних відносин у країні, а також тотальна корумпованість влади зумовлюють необхідність пошуку компромісів у вирішенні спорів, а відтак — медіація як спосіб позасудового врегулювання спорів має великі шанси найближчим часом утвердитися як загальновизнана та загальноприкладна юридична практика. На сьогодні рівень законотворчого процесу в Україні гнітючий. Схоже, що лобізм як інструмент впливу на законодавчу владу за наявності на те політичної волі, найближчим часом зможе нарешті вийти з тіні і в межах публічно-приватного партнерства отримати офіційний статус саме загальноприйнятої юридичної практики. За таких обставин умови ведення бізнесу в Україні суттєво поліпшаться, оскільки висококваліфіковані юристи зможуть бути причетними до законотворчого процесу. Безумовно, рівень законодавчої техніки підвищиться. У виграші буде не лише бізнес, а й суспільство в цілому — за умови чіткого розмежування на законодавчому рівні лобізму і корупції та соціальної відповідальності кожного практикуючого юриста.