Аналітика. Статті. Коментарі.
Опубліковано 16.11.2010 Олександр Коваль
Договір поставки є найпоширенішою правовою формою, що опосередковує ринковий обіг сировини та готової продукції. У зв’язку з цим, дискусія з приводу його специфіки та розмежування з родовими правовими конструкціями набуває не лише наукового, а й практичного характеру. Варто зазначити, що підняте питання наскільки актуальне, настільки й старе.
У дореволюційному цивільному праві поставка виокремлювалася в якості самостійного договору поряд з купівлею-продажем. При цьому, ще тоді між цими договорами юристами-практиками називались певні відмінності. Основна відмінність договору поставки від договору купівлі-продажу полягала в тому, що поставка передбачала деякий проміжок часу між укладенням та виконанням договору (постачальник на момент укладення договору міг і не бути власником товару, який він зобов’язувався поставити у визначений договором строк).
Незважаючи на те, що всі ці та інші відмінності мали нестійкий, умовний характер, у радянському цивілістичному праві договір поставки розглядався також як самостійний договір. До попередніх відмінностей додалися особливості суб’єктного складу договору поставки та домінування планового характеру укладення та виконання такого договору.
На сьогодні особливість державного регулювання договору поставки, на мою думку, полягає у відсутності такого домінування. Подібне обумовлене переходом до ринкової системи управління економікою. Корифеї сучасної цивілістики виділяють близько семи відмінностей договору поставки від договору купівлі-продажу, однак в черговий раз наголошують на умовному характері таких відмінностей. А відтак, вважають, що договори поставки є найбільш близькими до договорів оптової купівлі-продажу товарів, що укладаються між суб’єктами підприємницької діяльності. Таке розуміння правової природи договору поставки відобразилось у його цивільно-правовому регулюванні.
Господарсько-правова концепція системи законодавства по-своєму розуміє правову природу договору поставки. І хоча господарсько-правове регулювання договору поставки, на перший погляд, змістовніше, проте його складність полягає в тому, що воно увібрало в себе низку нормативно-правового матеріалу радянських часів, що не відповідає умовам ринкових відносин та суперечить цивілістичній доктрині свободи договору.
З огляду на зазначене вище питання про несуттєвість всіх цих відмінностей між договорами купівлі-продажу та поставки, підняте ще свою часу Г.Ф. Шершеневичем, В.І. Синайським та іншими класиками цивілістики, стає знову актуальним!